Немає ніяких сумнівів у тому, що селяни та інші люди, які працюють у сільській місцевості, є жертвами системної дискримінації, порушень прав людини та зловживань. Декларація ООН про права селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості, є першим важливим кроком до подолання системної дискримінації та забезпечення суттєвої рівності.
Грудень 2017-січень 2018. Українська мережа сільського розвитку залучається у процес ініційований міжнародними організаціями щодо захисту прав селян на основі прийняття Декларації Організації Об’єднаних Націй про права селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості.
Прийняття Декларації про права селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості, сприяє створенню міжнародно-правових актів з прав людини, які допоможуть цьому захисту, а також привернуть увагу до таких проблем, як дискримінація селян і людей, що займаються мало масштабним виробництвом сільськогосподарської продукції та продуктів харчування в усьому світі.
Проект Декларації є результатом роботи, яку протягом останніх років проводила організація «La Via Campesina» (LVC) за підтримки FIAN International і CETIM («Europe Third World Center»), а також при підтримці інших громадських рухів. Цей довготривалий процес має унікальну стратегію, яка включає визнання Декларації ООН та міжнародну систему управління правами людини, побудовану на питаннях, що виникають в результаті масового руху селян, оскільки дрібні селяни дійсно належать до найбільш політично пригноблених груп населення. Вони все частіше наражаються на небезпеку та стають жертвами примусового виселення, насильства та домагань. Таким чином, покращення у процесі визнання та захисту прав дрібних селян є доволі актуальним питанням.
1. Контекст
Нинішній проект декларації знаходиться на стадії переговорів з OEIWG – Міжурядовою робочою групою відкритого складу (Open-Ended Intergovernmental Working Group) – про права селян та інших людей, що працюють в сільських районах. Група OEIWG була створена у вересні 2012 року і є частиною Ради з прав людини у Женеві. 4 травня 2017 року в Женеві відбулася 4-а сесія групи OEIWG під керівництвом та координацією посла Болівії в якості голови-доповідача. В обговоренні більш детально були розглянуті основні правові питання. В цілому всі держави продемонстрували на сесії свою готовність до обговорення і визнання взаємозалежних прав селян у всьому світі, хоча деякі теми продовжували викликати суперечності.
На 36-й черговій сесії Ради з Прав Людини (вересень 2017 р.) Голова-Доповідач від OEIWG представив доповідь робочої групи та резолюцію організації з метою проведення п’ятої сесії OEIWG у квітні 2018 р.
2. Селяни та інші люди, що живуть у сільській місцевості, є жертвами систематичної дискримінації
Міжнародні органи, які здійснюють моніторинг виконання основних договорів з прав людини, зокрема, IESCR, ICCPR, CEDAW та CERD, зібрали численні докази про поширення систематичних порушень прав селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості, проводячи спеціальні процедури Ради з Прав Людини.
Результати досліджень Консультативного Комітету (док. ООН A/HRC/19/75, 24 лютого 2012, §43-62) також підтверджують основні закономірності порушень закону про права людини, скоєних проти селян та інших людей, які працюють у сільській місцевості, та систематичну дискримінацію щодо:
- нерівного доступу і контролю за використанням землі та іншими природними ресурсами у сільській місцевості;
- переформатування аграрної політики на користь крихітної еліти фермерів та промислового сільського господарства.
3. Ключові права селян
Для досягнення мети Декларації та виконання її завдань необхідне визнання ключових прав селян.
Право на землю
Це право доступу, користування та управління землею, необхідне для реалізації прав на адекватний рівень життя, здоров’я та участь у культурному житті, а також право на свободу від примусового виселення, від забруднення та руйнування водойм та рибальства. Право на землю включає в себе свободи та права, що мають вирішальне значення для виконання прав сільських людей.
Право на насіння та біорізноманіття
Включає право на використання, вирощування, повторне використання, зберігання, розробку, обмін, транспортування, надання та продаж насіння. Розвиваючи свою насіннєву культуру, селяни створюють більш стійкі та витривалі системи ведення господарства, які здатні годувати інших, незважаючи на зміну клімату. Таким чином, ми хочемо, щоб держави підтримували селянські насіннєві банки та сприяли їх збереженню на місці (in situ), забороняли ГМО та обмежували використання промислового насіння, поважно ставилися до екстериторіальних зобов’язань, з конкретним посиланням на регулювання недержавних суб’єктів, таких як транснаціональні компанії. Ці положення також повинні застосовуватися і до тваринництва.
Право на продовольчий суверенітет
Мається на увазі право на модель розвитку, в якій селяни можуть не тільки обирати, але й розвивати власні засоби виробництва, переробки, розподілу та споживання таким чином, щоб цінувались та покращувались соціальні умови та умови праці в системі сільського господарства та продовольчого забезпечення. У такій моделі розвитку чоловіки та жінки у селах мають право управляти спільним продуктом виробництва та брати участь у державній політиці з метою кращого регулювання сільськогосподарських та продовольчих систем.
Право на гідний дохід і засоби існування
В основному означає право на гідний рівень життя. Держави мали б взяти на себе зобов’язання щодо регулювання ринків, заборони монополізації та демпінгу, гарантувати чесні та вигідні ціни на сільськогосподарську продукцію, захищати доступ до ринку, до прямого продажу, підтримувати традиційні засоби виробництва, обмін та обробку сільськогосподарських продуктів, а також диференційовані та адаптовані правила.
Колективні права
Відповідають тому, як працюють сільські громади, особливо щодо використання, доступу та управління своїми ресурсами, оскільки більшість з них соціально визначені і колективно організовані. Як неодноразово повторювалось під час сесії, виключно індивідуальний підхід до прав селян може фактично бути згубним для громад та сприяти антидемократичним практикам, що суперечить меті та цілі самої Декларації.
Два мільярди селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості, заявляють про свої права на можливість продовжувати годувати свої сім’ї та громади. Декларація про права селян та інших людей, що працюють у сільській місцевості, стане чітким сигналом про визнання основної ролі малих виробників продуктів харчування. Цей документ дасть їм конкретні перспективи для гідних умов праці та життя. Декларація є необхідною для сприяння розвитку стійких систем харчування на всій планеті, що може зробити світ більш безпечним.