Сільське підприємництво: пропозиції щодо доповнень Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року.

7 лютого 2017 року Українська мережа сільського розвитку направила до Кабінету Міністрів України ПРОПОЗИЦІЇ щодо доповнень Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва (МСП) в Україні на період до 2020 року окремими заходами, які враховують специфіку сільського підприємництва. Зазначене сприятиме розширенню підприємницької діяльності на селі з залученням потенціалу економічно активного сільського населення.

Сільське населення України становить третину загальної його чисельності, а сільські території займають майже 90% загальної площі країни, що свідчить про значний поселенський, економічний та соціальний потенціал локального економічного розвитку на основі мікро, малого і середнього підприємництва. Ця діяльність у сільській місцевості має свою специфіку.

По-перше, у сільській місцевості значна частка видів діяльності, за своєю суттю не є виключно бізнесом, тобто не спрямована на отримання прибутку. В основному це пов’язано з залученням природних ресурсів та використанням продуктів природного походження (дикорослих дерев, грибів, ягід, трав, інших рослин).

По-друге, значну питому вагу займає діяльність з обробітку землі та вирощування сільськогосподарської продукції як для власного споживання, так і на продаж. Сільськогосподарське виробництво виступає базовим видом діяльності на селі: не буде сільськогосподарської діяльності – не буде підстав для розвитку багатьох інших видів діяльності (переробки, зберігання, транспортування, будівництва, ремонту, постачання, реалізації продукції та ін.)

По-третє, традиційний тип проживання сільського населення у приватних будинках з присадибними ділянками переважно розрахованих на одну сім’ю, віддаленість населених пунктів один від одного, відсутність розвиненої транспортної та соціальної інфраструктури об’єктивно роблять тут доцільною організацію малого бізнесу на основі сім’ї.

По-четверте, природна прихильність сільських жителів до присадибного господарювання з використанням специфічних предметів праці – живих організмів та з огляду на природно-кліматичні умови – зайнятість сільського населення носить сезонний характер, що актуалізує проблему диверсифікації видів діяльності сільської сім’ї, необхідність освоєння несільськогосподарського бізнесу, а також запровадження додаткових заходів з боку суспільства і уряду щодо соціального захисту сільського населення.

По-п’яте, історично організована поселенська мережа у сільській місцевості сформувала розселення сільських жителів у різних місцевостях, не за принципом розміщення в найбільш вигідних умовах. Сільські помешкання розташовуються повсюдно на сільських територіях, інколи у винятково несприятливих умовах з точки зору ведення бізнесу. Однак і в цих умовах можна віднайти ідеї для розвитку шляхом усвідомлення своїх недоліків та їх «конвертації» у специфічні переваги.

По-шосте, об’єктивна необхідність дбайливого ставлення до навколишнього середовища обмежує вибір видів великомасштабної сільськогосподарської діяльності та великого несільськогосподарського бізнесу у сільській місцевості та збільшує витрати на його організацію. Це відкриває більші можливості для малого підприємництва як у сільськогосподарському виробництві, так і за його межами.

Зважаючи на вищевикладене Українська мережа сільського розвитку підготувала і направила до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України пропозиції до проекту Стратегії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні на період до 2020 року.

З текстом документу можна ознайомитися тут.