У 2006 р. продовольчою сільськогосподарською організацією ООН (ФАО) визначено поняття сільського розвитку. Перехід до політики сільського розвитку – це відповідь на зростаючий зовнішній тиск на сільські громади, який чинить глобалізація і конкуренція за природні ресурси як всередині країни, так і ззовні. Для досягнення цілей сільського розвитку фермери, особливо малі сімейні господарства, підприємці на сільських територіях і сільські мешканці повинні застосовувати нові стратегії, які базуються на мобілізації і взаємопоєднанні різних сфер сільського життя. Сільське господарство, навколишнє середовище, відновлювана енергія, ручна праця, послуги сільської гостинності (сільський туризм), культурна спадщина, органічне господарство, місцеві продукти, прямий продаж з ферм повинні бути поєднані для формування нової, характерної для певної території виробничої системи. Така виробнича система сприяє:
- включеності сільського населення у виробництво і підприємницьку діяльність на сільських територіях і рівноправ’ю у розподілі доходів від використання місцевих природних і виробничих ресурсів;
- забезпеченню розвитку села на основі створення умов для участі місцевих селян у формулюванні та реалізації програм локального розвитку;
- господарюванню на сільських територіях у відповідності з принципами сталого розвитку:
збереження місцевих людських ресурсів, традиційних знань, ґрунтів, водних ресурсів, біорізноманіття, соціальних мереж, якісного життєвого середовища тощо.
Особлива роль у досягненні цілей сільського розвитку відводиться сімейним селянським і фермерським господарствам. Такі господарства нерозривно пов’язані з внутрішньою і світовою продовольчою безпекою; вони виробляють традиційні продукти, сприяючи збалансованому харчуванню в країні; зберігають агробіорізноманіття та природні ланшафти. Сімейне фермерство створює реальні можливості для зміцнення місцевої економіки, особливо у поєднанні з конкретними державними заходами, спрямованими на соціальний захист та добробут сільських спільнот. Сімейні ферми надають послуги сільської гостинності, пропагують традиційну культуру і технології, зберігають сільську автентичність для прийдешніх поколінь.